— Нік Келлер, чому ви тут?
— Ви ж лікар...
— Ви симулюєте. Ви правда ідіот, але абсолютно здоровий.
— Я чую голоси.
— Ах так? І що вони вам кажуть?
— Ми маємо бути з Лайлою.
— Ти не носиш взуття?
— Я не люблю тримати ноги під замком.
- Мені потрібен ти!
- А ти мені не потрібна!
Коли я побачив її вперше, вона збиралася повіситись у туалеті. Потім вона пішла за мною. Спочатку вона викликала в мене лише досаду. При цьому в мене в житті теж не ладналося, як і в неї. Але три дні, які я провів з Лайлою - це було найкраще, що я випробував у житті.
— Не хвилюйся, я тебе ніколи не кину. Я завжди буду з тобою.
- Спасибі, стало легше!