Здається, ми приречені робити одне одному боляче.

Та ні, я не вагітна. Я хвора. І ім'я моєї хвороби – надія. Це і справді хвороба... Тому що я завжди на все і на всіх сподіваюся... І від цього вже почало нудити.

Навіщо ти робиш боляче тим, хто тебе кохає? Адже вони беззахисні через любов до тебе.

Я хочу сказати, про що я мрію!
Я мрію бути дуже красивою, щоб подобатися всім чоловікам, і ще хочу їхати в красивій спортивній машині, щоб на мені був довгий червоний шарф, а на сидінні поруч — магнітофон і маленький собачка. Це чесно.

З ним так приємно мовчати, він найкращий мовчун на світі!

Він сміється. Я уявляю його ямочки, у мене паморочиться голова і мені хочеться щоб він побачив мене такою – трохи розпатланою, милою, розгубленою, дитячою в чомусь…

Хочу жити, відчувати та любити. Без правил. Без законів. Без обмежень.

Вже зима близька
І немає листка на деревці.
І все ж я мовчу,
І все ж я хочу сподіватися.
Сади порожні знову,
Вже тепер втрачати нічого.
Хоч, сумна пора,
Я чекаю на тебе з ранку до вечора.

Ті, хто довго вибирають, зазвичай потрапляють досить безглуздо – закон життя!

Щасливий той, хто не помічає, літо тепер чи зима.