Щоб залишатися собою у світі, який вдень і вночі намагається перетворити тебе на когось іншого, нам доводиться вести найжорстокішу боротьбу, на яку тільки здатна людина, і не припиняти її ніколи.
Мабуть, ми віддаємо своє серце тому, хто найменше піклується про нього.
І маленька принцеса сказала йому: " Дорослі самі себе не розуміють, і дітям складно постійно їм все пояснювати".
Найскладніше у прощанні — це прощатися знову і знову, щодня … Щодня
ми визнаємо всю ту ж істину…
Життя йде вперед … але наш час тут обмежений.
І щоб вшанувати тих, хто пішов у інший світ, ми повинні прожити своє життя гідно!
Суспільство — це маскарад, де кожен ховає обличчя під маскою, тим самим видаючи себе...
Не озирайтесь і не журіться про минуле, бо воно вже пішло. Не турбуйтеся про майбутнє, адже воно ще не настало. Живіть справжнім і зробіть його настільки прекрасним, щоб запам'ятати назавжди.
Ви колись замислювалися над тим, що відміряє наш час тут? Чи може одне-єдине життя вплинути на цілий світ? Або про те, чи має значення вибір, який ми робимо в житті? Я вірю, що це так. І я вірю, що одна людина може змінити багато життів на краще чи гірше.
Погляньте на себе в дзеркало. Кого ви побачите у відбитку?
— Людини, якою ви хочете стати?
— Або вам було призначено бути іншою...
— Людиною, якою ви мали стати, але не зуміли... Хтось переконує вас, що ви не можете чи не станете... Але ви можете.
— Повірте, що кохання існує.
— Повірте, що мрії здійснюються щодня. Тому що це так.
— Іноді щастя приходить не з появою грошей, слави чи влади. Іноді, ви просто щасливі, якщо у вас є хороші друзі, сім'я, і ви досягли спокійного мирного життя.
— Повірте, що мрії здійснюються щодня. Тому що це так.
— Так погляньте ж у це дзеркало… і нагадайте собі, що треба бути щасливими, бо ви цього заслуговуєте. Повірте у це.
— І повірте, що мрії здійснюються щодня. Тому що це так.
Не буває такої самоти, яку не можна порушити, у цивілізованому світі таємниці завжди стають явними.
Жаль приходять у всіх формах та розмірах. Деякі малі, як ми робимо щось погане з кращих спонукань. Деякі більше, як ми підводимо друга. Деякі з нас уникають болю жалю, роблячи правильний вибір. Деякі з нас не мають часу на жаль, тому що ми дивимося в майбутнє. Іноді нам доводиться боротися з наслідками минулого, а іноді ми ховаємо наше співчуття за обіцянкою змінити своє життя. Але найбільше ми шкодуємо не про те, що зробили, а про речі, які не зробили. Про слова, що ми не сказали, які могли врятувати когось дорогого нам. Особливо коли ми бачимо темну бурю, що згущується над їхніми головами.