Відправ мене в такий куточок, де мене не повинно бути... І там ми перечекаємо...
— Ім'я у вас чарівне...
— Знаєте що, Джоеле?... Чарівництво йде...
— Знаю.
— І що ми будемо робити?
— Насолоджуватися... моментом.
У дитинстві я вважала себе потворою. Хах... як би мені не розплакатися. Мені здається, люди часто не розуміють, як самотньо буває дитині. Ти нічого не вирішуєш... так ось, мені 8 років і у мене є улюблені іграшки — ляльки. І найбільше я люблю страшну ляльку на ім'я Клементіна. Я весь час на неї кричу:«Не можна бути потворою! Будь вродливою!" Дивно, ніби змінивши її, я відразу змінилася б сама.
Якщо ти хочеш бути зі мною, будь зі мною...
===========================
... або ти тільки зі мною, йди!
- Буду твоєю дружиною! Я це знаю.
- О, добре.
— Я як відкрита книга, розповідаю тобі все найпотаємніше! А ти не довіряєш мені!...
- Нескінченна тріскотня не є спілкування.
— Я не тріщу, я хочу тебе впізнати… Ми маємо розмовляти!
- Угу.
— Мені було шкода, що ти не лишився.
— Мені теж було шкода... Тобто тепер мені шкода. Тепер я багато про що шкодую! О, Боже... Я шкодую... Жалкую, що не залишився, шкодую...