Перрі Кокс: — І зараз я збираюся ввійти у свій уявний звуконепроникний скляний кокон, щоб уникнути твоїх...


Ординатор: — Лікаре Кокс!
Боб Келсо: — Прийде постукати. Він у уявному скляному коконі.

Боже мій, моя геніальність стає важким тягарем. Допоможи мені.

Я не знаю, підлизуєшся ти до мене або брудно домагаєшся, але пропоную з цим покінчити і повернутися до взаємної зневаги.

Карла, ти змушуєш мене сказати те, що я сподівався не говорити більше жодній жінці:«Будь ласка, будь ласка, будь ласка, постав сечу на місце!»

Вибач, що перериваю тебе, Бобо, але в мене до тебе важливе питання. Скажи, коли ти народився, я маю на увазі, коли ти відпочкувався від Сатани, він хоча б обійняв тебе, так, по—батьківському, перш ніж відправити тебе сіяти зло  на Землю?

Мило, ми що, перенеслися в паралельний вимір, в якому мені не насрати, що ти говориш і робиш?

— А я вам довіряв.
— Чи не наймудріше твоє рішення?

Тобто, ти хочеш сказати, що в тебе є проблема, яка є повністю твоєю проблемою, але ти хочеш, щоб твоя проблема стала моєю проблемою, проблема в тому, що це не моя проблема.

Келсо не просто злісний маніпулятор. Він вилупився з кокона чужих!

Ти мені подобаєшся, ось... Ти перемогла, можеш виконати свій переможний танець або принести в жертву чорного козла, або що ти там робиш, коли рада.