- Ти доросла, розумна жінка!
"Ні те, ні інше, ні третє", - подумала я.

— Давай подамо його якомусь жебраку.
— Такі невибагливі жебраки довго не живуть.

Людей наш дракон не їв принципово - вважав шкідливими для здоров'я через високий вміст алкоголю, нікотину та холестерину.

— А ви вмієте... літати? — запитала я давно хвилююче мене.
Боги не обділили табунника почуттям гумору.
— Дивлячись, звідки стрибнути.

— Ну, скажімо, геть із тієї осики?
— Аршинів десять пролікую.
— За вітром чи проти?
- Поперек.

— Чи не погодиться пані відьма розділити з її покірним слугою мізерну трапезу?
- Дякую, я вже пообідала, - в тон йому відповіла я.
— Невже навіть кави не бажаєте?
— Ні, не прошу.
— А посидіти побалакати в приємній компанії?
— Коли пані відьма знайде приємну компанію, вона  обов'язково вас про це повідомить, — із вишуканою ввічливістю парирувала я.

На менестрелів і літописців покладатися не можна — або забудуть, або так ославлять, що краще забули б.

Чим більше ти довірився людині, тим більша у нього спокуса тебе зрадити.

Меч у моїх руках - страшна зброя! Особливо для мене самої. Я впевнена, що мечі — одухотворені істоти і вони мають щось проти мене.

З ним мені було добре навіть одружена.