— Я також люблю птахів.

— За що ти любиш їх?

— За те, що вони можуть полетіти, коли життя перетворюється на хаос.

Так, у мене депресія. Але я не збираюся накласти на себе руки. Тож можете повернутися до своєї політики невтручання.

Я думала, що ти такий самий, як і я. Тебе притягувала темрява, але Тейт, ти і є темрява.

— Ти віриш у примар?
— Чому ти мене питаєш?
- Не знаю. Не всьому ж бути лайном, правда? Має бути найкраще місце, десь. Принаймні для таких, як ти.
— Але ж не для тебе?
— Відколи ти сюди переїхала, це і є найкраще місце.

- Ти трохи з привітом, так?
— Ти й половини не знаєш.