— До речі, а з жінками — те саме. Ось поки ти її домагаєшся — вона чудова. А ось ви вже живете разом, вона вранці йде на роботу, цілує тебе і каже: "Ти мій неголений" або навіть так: "Ти мій заспаний чебурашка", не-не... "Чебура-а-фка". І наче ось це так мило, але так гидко. - Так, і те, що заспаний, неголений, чебурашка - це натяжка. — Не, Леш, це«натя-я-фка».
Взагалі стало не збігатися: як хочеться вчинити і як правильно вчинити. А хочеться, щоб було як правильно, але хочеться, щоб було як хочеться... І що робити?
— Ти уявляєш, як у такій ситуації приємно відмовити? Вона прийшла... вся... Жанна Фріске. Прийшла і каже: "Я люблю вас!", А він їй: "А я вас - ні!" Всім бабам у її обличчі помстився! За юнацькі прищі, за дівчинку в дев'ятому класі, яка не пішла з тобою танцювати, за третьокурсницю, яка заснула у найважливіший момент, п'яна дура! — А було таке? - Було!
- Відсутність інших жінок. - Ні. Відсутність можливостей інших жінок. Ти, можливо, нею і не скористався, але ж можливість має бути… Приклад: тобі заборонили їсти виделкою. - Хто? - Не знаю. Сказали:« Ніколи більше не будеш їсти вилкою!» Здавалося б, і хрін би з ним, можна ложкою, паличками, руками... Але тобі сказали — не можна вилкою, і одразу захотілося саме вилкою. А головне – ось вони вилки, лежать. Відкрив скриньку — повно. — Двозуби, срібні, мельхіорові — Гарні! -... красиві. Та тобі навіть алюмінієва пригодилася, якщо в тебе три роки жодної вилки не було. А не можна. А вчора ще можна було. А що змінилося?
А ось чому?... Ось підійшла, запитала. Я бачу, що це дуже важливо. Я починаю відповідати і раптом розумію, що вона вже пішла. Тобто їй було важливо лише запитати, відповідь зовсім не цікавить. Можеш пояснити, це взагалі що?
— Не хвилюйся, тобі ж хочеться розібратися. Нормально означає все. Тому що криза — коли нічого не хочеться. І тоді ти починаєш хотіти чогось хотіти. — Це добре. Ось коли тобі не хочеться чогось хотіти — ось це криза. — Це не криза, це ***ЕЕЕЕЦЬ!