— Я хотіла б почистити зуби.
- Звичайно. Аксесуари вже перед вами. Березові гілочки, мелена сіль та свіжий шматок крейди.

— Я дізналася від місіс Лукас, що найреспектабельніший з гостей містера Бінглі — містер Фіцуїльям Дарсі з Пемберлі.
— Я ставився до вашої звістки з усім належним захопленням, люба. І був би радий дізнатися його зміст.
- Дарсі! Пемберлі! Десять тисяч на рік!

Я боюся, що ваше життя з містером Коллінзом буде не надто веселим. Якщо Ви не отримаєте від подружнього життя очікуваних насолод, зверніться до мене – я заповню прогалину.

- Про що ви думаєте, міс Беннет?
— Про те, якою гарною ви здастеся завтра містеру Бінглі.
- Та забудьте ви про Бінглі. Головне – Дарсі! Ось хто справді того вартий.
— Чи буде цей джентльмен серед друзів містера Бінглі?
- Ще б. Жахливі, обурливі манери.

— Я послав за своїм лікарем, він буде за годину.
— За годину він помре. Він втратив півпінти крові за дві хвилини.
— Як непристойно стікати кров'ю на чужій підлозі… в цю пору року… Що скаже леді Кетрін?

Ваша манера привносити в цей будинок  мову театру дуже надихає, але чи не можна повернути цій кімнаті її початкове призначення - місце, де я можу сховатися.