— Ваші сили — ніщо проти моїх.
- Так. Але Павук дивився більше за фільми.

— Чуваку, ти давно там стоїш?
— Година вже.
— Година вже?
- Ти серйозно?
— Я опанував здатність стояти настільки нерухомо, що стаю незримим для очей, мм, ось.
— Ти ж хрумкаєш горішками.
— Неквапливо, плавно, зовсім непомітно.
- Мм, не-а.
- Хрум. Хрум. Я, по суті, невидимий.
- Привіт, Дракс.
- Щоб вас.

Веселощі - це не те, про що думаєш, коли створюєш баланс у всесвіті. Але це… викликає у мене посмішку. (Коли вибудовуєш баланс у всесвіті – не до веселощів. Але це – вагомий привід для посмішки.)

Як ваше его  міститься в броню?

- Все зібрав?
- Усе.
— Якою ціною?
- Ціною всього.

- Секунду, секунду! А взагалі про яку зброю йдеться?
— Так, що вб'є Таноса.
— А, а може нам усім стати таким?
— Ні, смертним воно непідвладне. Тіло розсиплеться на порох, помутніє розум.