Люди найбільше люблять розмовляти про гроші. Скажу, що люблять ще більше. Вони люблять говорити про чужі гроші.

Звідки береться молоко у корови? З рота. Ти даєш їй траву, вона  її їсть, їсть, ковтає та виробляє молоко. Тобто що? Ти даєш і береш. Береш і даєш! Така правда життя.

Крім людини ніхто не знає життя. Тому що багато страждає. Тому що посміхається, справляючись із проблемами.

— Ти вирішив?
— У мене не такий великий вибір. Хочу вийти звідси.
— Ти маєш ухвалити рішення не для того, щоб вийти звідси, а щоб сюди не повернутися. Розумієш?

— У вашій роботі є ризики, тяжкі сторони. Але, будь-що, справа має тривати. Швидко розповідаю?
- Ні, швидкість це добре. Збиває людину з ніг.
— Отже, ти мене надув, я тебе. Міг би померти я чи ти, але ніхто не помер.
Ми робимо справу. Ти робиш справу. Ти оплачуєш рахунки. Я сплачую рахунки. Я пояснив?
- Абсолютно.
— Тоді ми не в образі?
— А чому маємо бути? Місяць, що приходить, Місяць — місяць, який над нами. Я фермер, дбаю про свою ферму.

Якщо ти прийшов залякати, ми не злякалися.
Якщо ти прийшов торгуватися, ми свої життя знайшли не на ринку.

— Ти боїшся темряви?
- Так, дуже боюся. Та ще й ти тут. Так страшно, ніби помру!

— Думаю, у всіх у мріях є батьки, друзі, кохана людина. Але люблять вони того, хто в мріях, думаючи, що це ті, кого вони бачать. Мені здається, ніхто нікого не любить таким, яким є.
— Я тебе люблю таким, яким ти є, брате!

Продати, не продаси. Відпустиш, не відпустиш. Не відпустити також не можна. Ось я й привів тебе сюди. Ти не голодний. Над головою є дах. Що тобі ще потрібне?
....
— Ти навіщо тримаєш цю людину?
— Не знаю, чи раптом знадобиться. Я, як мій покійний батько, не можу одразу викинути те, що мені не потрібно.