Життя продовжується, поки є білий колір. Мовляв, поки він майорить на балконних мотузках, крутиться в барабані пральної машини, відсвічує в темряві і контрастує із засмаглою шкірою, все буде добре. У цих словах велика правда. Важливо не тільки бачити всі відтінки білого в собі, а й помічати їх у навколишньому світі. Це не складно. Адже білий і сильний, і стійкий. Не линяє, не вигоряє.
Так знаходжу тобі, що так довго шукала. Ні, ти не принц на білому коні. Ти моє справжнє. Реальне, близьке, рідне. І неважливо, принц ти чи король, є у тебе кінь чи ні. Важливо, що ти тут. Зі мною. І такий свій… Це не пафос. Це те, що завжди хотіла вимовити на сьогодні. У кожної жінки прибережені слова героя її справжнього. Щасливого сьогодення. Потрібно його лише дочекатися. Я дочекалась…
Багато відступилася. Багато чого відрубала. Я ненавиджу гордість за те, що за її велінням пішла від кохання… Звісно, згодом охолола. Вибачила чортівку, відлучивши від розуму. Тепер слухаю серце. Кажуть, більшість помилок ми робимо на поводі у спокус серця. Наплювати. Краще зробити та пошкодувати, ніж не зробити та пошкодувати.
Допиває каву. Замислюється. Звертає погляд на настінний годинник.«Принеси скотч. Я хочу заклеїти стрілки, щоб вони не рухалися. Або вийми з годинника батарейки. Зроби що завгодно, зупини час…»
...Чекаю осінь. З таким нетерпінням, що готова принести їй у жертву всі інші пори року. І я зовсім не шкодуватиму про вчинене. Мені потрібна осінь. Дуже дуже. Вона випустить світ тих, хто загнаний у темний кут виживання. Вона не змусить повторювати жорстокі, але правдиві слова: "Якщо ми всі самотні, то на самоті ми всі разом ". Осінь називають сезоном смутку. Я не згодна: справжній сум приходить разом з літом, коли нема з ким розділити щедрість сонця…
Для кохання не завада відстані. Скорочення серця однієї половинки завжди відгукуються у серцевому ритмі іншої. У коханні дві головні перепони – обставини та страхи. Нам часто не вистачає сміливості переступити через каміння минулого та сумніви сьогодення. Але пасує, як правило, хтось один. У цьому вся складність: одна половинка відмовилася від того, чого не може відмовитися друга. Болісний односторонній зв'язок. Безмовні сигнали болю з одного кінця в інший... Як там у Ремарка?«Один із двох завжди кидає іншого, все питання в тому, хто кого випередить»…