Роки не додають мудрості, але відкривають перспективу... і найсумніше бачити далеко—далеко позаду спокуси, які ти відкинув.
Кожен схід сонця – свято, адже заходу сонця може і не бути.
Що б я не казав, вони продовжували думати про Бога як про когось зовнішнього, хто прагне притиснути до грудей кожного недоумкуватого ідіота і забезпечити йому безбідне існування. Точку зору, що вони самі повинні дбати про себе… що біди, які вони зазнають, це результат їхніх власних вчинків… вони не можуть чи не бажають сприймати.
Що таке людина? Одвічна жертва смерті та податків.
Старість не приносить мудрості, вона лише дозволяє бачити далі: як уперед, так і назад. І дуже сумно буває озиратися на спокуси, яким вчасно не піддався.
Свобода "я" - і повна особиста відповідальність за це "я".
Я вважаю загальноприйняте у нашого племені табу на канібалізм чудовою ідеєю… Не будь наше табу таким сильним, що ти навіть приймаєш його за інстинкт, я міг би скласти дуже довгий список людей, до яких не зважився б повернутись спиною, — за нинішніх. ціна на яловичину.
Художник, на утриманні в уряду — ні на що не здатна повія.
Не можна зрозуміти пустелю, перераховуючи піщинки.
... давним давно він домовився сам із собою по парних днях дотримуватися постулату створеного Всесвіту, по непарних вважати його ніким-не-створеним-і-вічним, начебто як заковтує свій власний хвіст, - дві ці парадоксальні гіпотези вдалим чином уникали парадоксів один одного. А кожен високосний рік двадцять дев'ятого лютого вдаватиметься до нестримної соліпсистичної розпусти.