Людина цінна по опору своєму силі життя, — якщо не вона його, а він її на свій лад крутить, — моя йому повага!

Любов до жінки завжди плідна для чоловіка, яка б вона не була, навіть якщо вона  дає лише страждання, - і в них завжди є багато цінного. Будучи для хворого на душу сильною отрутою, для здорового кохання — як вогонь залізу, яке хоче бути сталлю.

Потрібно любити те, що робиш, і тоді праця — навіть грубіша — височить до творчості.

... хочеш ти щастя собі... Ну, воно скоро не дається... Його, як гриб у лісі, пошукати треба, треба над ним спину поламати... та й знайшовши, — дивись, чи не поганка?

Немає на землі людини гаже й гидкішою подає милостиню, немає  людини нещасливіше приймає її!

Невже потім людина народжується, щоб попрацювати, грошей забити, будинок  збудувати, дітей народити і померти?

... не слухайте нікого, окрім вашого серця! Живіть так, як воно вам підкаже. Люди нічого не знають, нічого не можуть сказати вірного... не слухайте їх! (...) Життя суворе... вона  хоче, щоб усі люди підкорялися її вимогам, тільки дуже сильні можуть безкарно чинити опір їй... Та й чи можуть?

Ум май хоч маленький, та свій.

... людина, яка багато грішила, — завжди розумна... Гріх — учить...

Іноді вони зі страхом говорять про своє сумління, часом щиро страждають у боротьбі з нею, але совість непереможна лише для слабких духом; сильні ж, швидко опановуючи нею, поневоляють її своїм цілям. Вони приносять їй у жертву кілька безсонних ночей; а якщо трапиться, що вона здолає їхні душі, то вони, переможені нею, ніколи не бувають розбиті і так само живуть під її початком, як жили і без неї.