Є дуже простий спосіб не вляпатися у лайно. Не чіпати його.

Спостерігаючи за листочками чаю, що розбухали в окропі, він вселяв собі, що повинен переходити до активних дій. Відмовитися від позапланових чергувань. Змусити себе вести здоровіший спосіб життя. Зайнятися спортом. Харчуватися щогодини... Втім, він знав, що подібні роздуми вже встигли увійти невід'ємною складовою в його безглузде, одноманітне, безцільне існування.

Зосередитися на чужому болю, щоб зректися свого.

Кінець ХХ століття до повного зносу зачепив банальну істину, суть якої найкраще сформулював Ніцше в«Сутінках ідолів»:«Що не вбиває мене, то робить мене сильнішим». Але це повна нісенітниця. У всякому разі, у примітивному сучасному тлумаченні. Щоденне страждання нікого не загартовує. Воно виснажує, людину. Робить його слабким. Уразливим.

Це і є психіатрія. Спроба вичерпати воду з човна, що тоне, за допомогою наперстка.

Вислів Ежена Іонеско: " Розум - це божевілля найсильнішого". Письменник має рацію. Достатньо вірити в себе, щоб й інші повірили в тебе. І тоді будь- яка марення обертається істиною.

Людська душа — не шкура тварини, яка від дублення стає якіснішою. Людська душа - це надчутлива, тріпотка, тендітна мембрана. Від ударів вона  мертвіє і покривається шрамами. І починає боятися світу.

— Знаєте, як говорили гностики? — зображуючи психопата, поцікавився він, тицяючи пістолетом їй у спину.
- Н... н... не знаю.
— Світ — не лик Божий, а диявольський обман.

Йому казали: "Ось побачите, це маленький Париж". Або:«Жити у цьому місті дуже престижно». Або: "Це Олімп виноробства". Йому багато чого наговорили. Але він нічого так і не побачив. Він смутно відчував, що Бордо — місто буржуазне, зарозуміле і... смертоносне. Холодний та плоский. Місто, на кожному розі якого віяло задушливою атмосферою провінційного особняка.

... ненависть теж потребує підживлення. Її треба годувати, як годують хижака. Особисто їй ця негативна енергія допомагала вистояти у важкі періоди життя.