Господи, не дай мені загинути в цьому вогні, а мій він чи твій, я не знаю.

Я ніколи не міг зрозуміти, що таке буття, за винятком кількох хвилин, що не мали жодного відношення до філософії.

Бути подібним до бігуна, який у найбільш вирішальний момент зупинився посеред дистанції, щоб спробувати осягнути її сенс.

У наших жилах протікає кров макак. Якби ми думали про це частіше, зрештою ми здали свої позиції. Ніякої теології, жодної метафізики — краще сказати жодних розмов, ніякої зарозумілості, ніякої пихатості...

Ідея досконалості, як її не переодягай, увійшла до кожного: під нею підписується навіть той, хто ставить її під питання. З тим, що прямого продовження в історії не існує, що вона не рухається заданим курсом до певної мети, в наш час не погодиться ніхто.« Історія має мету, до якої вона  прагне, яку вона  містить у собі як можливість» — ось що проголошують наші бажання і вчення в один голос. Чим більше ідея обіцяє на завтра, тим швидше вона переможе сьогодні. Не здатні знайти Царство Боже в собі самих або, швидше, надто зіпсовані, щоб подібним пошукам вдаватися, християни перенесли його в майбутнє: спотворили сенс уроку, зате застрахували себе від невдач.

Невиліковним мав би по честі називатися лише одна недуга — Бажання.

Якби ангели займалися письменством, то, за винятком занепалих, їх було б неможливо читати. Бездоганна чистота перетравлюється насилу.

Я шукав порятунку в утопії і знайшов деяку втіху лише в апокаліпсисі.