Без мене цей шоколад – ніщо. Але варто його покласти мені в рот, і він стає насолодою. Він потребує мене.
Щоб жити, спочатку потрібно навчитися відрізняти власну матір від стелі. Потрібно вибрати, хто чи що тобі важливіше: мама чи стеля, і відмовитися від того, що менш важливе. Неслі вибирають за тебе - тоне вибір.
Насолоду віддає сторицею тому, хто собі її дозволяє. Задоволення пробуджує мозок, і змушує його розвиватися в різних напрямках. Його магічний вплив настільки величезний, що іноді достатньо вдатися до насолоди хоча б подумки. І людина врятована. Тоді як войовнича фригідність приречена славити своє життя.
Жити означає від чогось відмовитися. той, хто приймає все поспіль, схожий на зливний отвір у рукомийнику.
Хто не рухається вперед, неминуче відступає. Можливий лише розвиток або занепад. І між ними нічого. Апогею не існує. Це ілюзія.
Нехай краще вмирає, аніж позбавляти його волі.
Якби ми були здатні не думати про наші проблеми, ми були б щасливою расою.
Скажи мені, хто тобі гидкий, і я скажу тобі, хто ти. У наших особистостях немає нічого примітного, а схильності більш менш схожі. Але от випробування нами огида говорить про нас більше, ніж все інше.
Погляд - це вибір. Кожен на свій розсуд вибирає, на що йому звернути свій погляд, залишивши поза увагою все інше. Тож погляд — це саме життя. І насамперед це – відмова.
Скільки світських червонобаїв хвалькувато звеличують свою помірність, протягом чверті століття позбавляючи себе задоволень! І скільки безнадійних тупиць пишаються тим, що не люблять музику, не прочитали жодної книги або жодного разу в житті не були в кіно. Є й такі, хто, сподіваючись на загальне захоплення, несуть як прапор свою цноту. Тільки вона одна і тішить їхнє марнославство. Інші життєві радощі їм недоступні.