Життя змінює нас, але ми все одно повинні слідувати своєю дорогою.
В мені сперечалися два голоси: один, який хотів бути правильним і хоробрим, і інший, який наказав правильно заткнутися.
Ти не розумієш. Ти можеш набратися сміливості чи сили і жити без мене, якщо так буде потрібно. Але ніколи не зможу піти на таку жертву. Я маю бути з тобою. Тільки так я зможу жити.
Але якщо коли-небудь ти знову повернеш її з каліцтвами – мені не важливо, чия це буде вина. Не важливо, навіть якщо вона просто спіткнеться, або з неба впаде метеорит і стукне її по голові - загалом, якщо ти повернеш її мені не в тому стані, в якому я її відпустив до тебе, ти бігатимеш на трьох лапах. Ти засвоїв, дворняжку?
Якби наші історії закінчувалися добре, ми всі лежали б зараз під могильними плитами.
Я повернуся так скоро, що ти не встигнеш на мене скучити. Подбай про моє серце – я залишаю його з тобою. (Я повернуся так швидко, що ти не встигнеш по мені скучити. Побережи моє серце: я залишив його в тебе.)
— Як це коли твій хлопець вампір?
- Краще не буває.
Я – нейтральна сторона. Я – Швейцарія. Я відмовляюся бути втягнутою у територіальні розбирання між міфічними істотами.
- Мені, правда, дуже шкода, що так сталося з твоєю рукою, - сказав Джейкоб, у нього вийшло майже щиро. - Наступного разу, якщо захочеш мене вдарити, візьми бейсбольну биту чи лом, добре?
— Не думай, що я забуду, — пробурмотіла я.
Це зовсім не схоже на кохання з першого погляду. Це швидше... як тяжіння. Коли бачиш її, сили землі перестають тримати тебе. Тільки вона тебе тримає. І все, крім неї, втрачає своє значення.