Кажуть, у момент падіння мозок розуміє швидше. Мов від раптового припливу рухової енергії розум, хочеш не хочеш, починає працювати з такою гарячковою швидкістю, що світ навколо нас уповільнюється.
Докладніше
«Запам'ятай: тільки дурень думає, що сила та габарити –

це одне й те саме». Уве запам'ятав це на все життя. Батько пальцем нікого не чіпав. Ні сина, нікого. Однокласників Уве, бувало, лупцювали за провини — до школи приходили то з синцем під оком, то з рубцями від ременя. Уве – жодного разу.«У нас у сім'ї руки не розпускають, – навчав його батько. — Ні на своїх, ні на чужих».
Докладніше
Коли у двері дзвонять уперше, він упевнений: дочув. І саме тому вирішує не відчиняти. Але дзвінок повторюється — і Уве розуміє: ні, не дочув. І саме тому вирішує не відчиняти.
Докладніше
Іноді важко пояснити, чому деякі раптом роблять так, як роблять. Буває, звичайно, вони знають: рано чи пізно все одно доведеться це зробити – то чого відкладати? А буває
навпаки – раптом розуміють, що мали вчинити так давним—давно. Уве, хоч всю дорогу знав, як йому чинити, в душі, як і всі люди, вірив, що все ще встигне. Адже ми завжди
сподіваємось, що ще встигнемо щось зробити для іншого. Сказати йому потрібні слова. А потім, коли все сталося, стоїмо і думаємо:
«От якби».
Докладніше
Дивна штука – смерть. Нехай багато хто все життя проживає так, ніби ніякої смерті немає  зовсім, добру половину наших днів саме смерть служить однією з головних мотивацій нашого існування... Ми боямося її, звичайно, проте ще більше бояться, що вона забере не нас, а когось іншого. Адже найстрашніше – це коли смерть забуває про нас. Прирікаючи на самотність.
Докладніше
Нині всі подалися в програмісти, та в айтішники, та в місцеві начальники – ходять порноклубами і здають квартири нелегальним шляхом. Офшори та інвестпортфелі. А працювати ні-ні. Країна, де всім аби тільки обідати з ранку до вечора.
Докладніше