Роботу не на плечі — на душу...
Все має бути по—чесному чи не бути взагалі.
Боги, як я це ненавиджу! Щораз спалювати за собою з такими труднощами наведені мости і йти під стогнучий тріск опор, що руйнуються в полум'я, вдаючи, що там, за спиною, нічого не було, і все, крім життя, наживне...
Чи так мені погано, наскільки себе шкода.
Коли зовні бешкетує мороз — ще півбіди. Чоботи тепліші, товстіший кожух і міцніший грог, всього-то проблем. А ось що робити з замерзлим серцем?
Враховуючи, що у темряві всі чоловіки, як і кішки, сірки, орієнтуватися варто не на зовнішність, а на запах.
— І яким же він має бути?
- Рідним. Улюбленим. Щоб потім уткнутися носом, обійняти і заснути... а не гидливо бігти до балії з водою.
— Отрутою не забув посипати?
— Забув, додай до смаку!
Вони жили недовго і нещасливо і померли одного дня в страшних конвульсіях.
Три стадії чоловічого каяття —«так їй і треба, стерво!»,«Мабуть, руки все-таки розпускати не варто»,« чорт з нею, перепрошую. Нехай подавиться!
— Я тобі вдесяте повторюю!
- Краще вперше подумай.