Якби я міг спати, то всі мої сни були б про тебе.

- Так, - слабким голосом відповіла я, - мені все одно.
— Тебе не турбує, що я монстр? Що я не людина?
- Не хвилює.

Три речі прояснилися остаточно.
По-перше, Едвард вампір. По-друге, він хоче спробувати мою кров, хоч і бореться з цим бажанням.
А по-третє, я остаточно і безповоротно закохалася в нього.

Я повернуся так скоро, що ти не встигнеш на мене скучити. Подбай про моє серце – я залишаю його з тобою. (Я повернуся так швидко, що ти не встигнеш по мені скучити. Побережи моє серце: я залишив його в тебе.)

— Як це коли твій хлопець вампір?
- Краще не буває.

Я – нейтральна сторона. Я – Швейцарія. Я відмовляюся бути втягнутою у територіальні розбирання між міфічними істотами.

Я й не розраховував так легко переконати тебе. Думав, виникнуть непереборні труднощі і ти будеш настільки впевнена в правді, що доведеться годинами вичавлювати з себе брехню... Я брехав... Пробач мені, вибач, що завдав біль...
Я тисячу разів повторював, що люблю тебе, а ти дозволила одному-єдиному слову підірвати віру в мої почуття?
Як же висловитись, щоб ти повірила? Що мені сказати, щоб ти мені повірила? Ти не спиш і не померла. Я тут, і я люблю тебе. Я завжди любив тебе, і я завжди любитиму тебе.

Найбільше у світі ми хочемо того, чого не можемо отримати.

"Не обіцяй мені нічого", - прошепотіла я. Якщо я дозволю собі сподіватися, але це ні до чого не приведе... це вб'є мене. Після того, як всі жорстокі вампіри виявилися нездатними мене прикінчити, надія зробить цю роботу за них.

- Мені, правда, дуже шкода, що так сталося з твоєю рукою, - сказав Джейкоб, у нього вийшло майже щиро. - Наступного разу, якщо захочеш мене вдарити, візьми бейсбольну биту чи лом, добре?
— Не думай, що я забуду, — пробурмотіла я.