... я вкотре подумала, що рада бути жінкою, тому що маю справу з чоловіками, а з ними проблем набагато менше.

Кожна дитина народжується божеством, а потім опускається до людини.

У викривленому просторі не можна провести пряму лінію. Неможливо гідно жити в суспільстві, позбавленому гідності.

Вона стане такою, як я, як тисячі інших: жінкою, яка чекає на смерть, сама вже не знаючи, навіщо живе.

Кожна по—справжньому закохана жінка більшою чи меншою мірою параноїк.

Кажуть, що знайти чоловіка — це мистецтво ; утримувати його – це професія.

Чому жінка, позбавлена ​​забобонів, має спати з усіма поспіль?

Краще смертельно страждати, — казала я собі, — ніж колись зі сміхом розвіяти за вітром попіл мого минулого.

Важко сперечатися зі співрозмовником, який, ведучи розмову про мир та інших людей, невпинно говорить про себе.

— Писати, коли нема кому вас читати, що за ідіотська гра!
— Коли все летить у тартарари, не залишається нічого іншого, як грати в ідіотські ігри.