Не забувай, що ми асасини. У нас свої наміри. Ми нікому не служимо.

— Твоє село лежить у руїнах, а твої запаси не безмежні. Пройде не так багато часу, і твоя фортеця зруйнується зсередини. Думаєш, твої люди збережуть дисципліну, коли колодязі пересохнуть, а комори спорожніють?
- Робер, ти не знаєш моїх людей. Вони не бояться смерті. Навпаки, вітають її як нагороду за свою працю.
- Чудово! Тоді їх щедро винагородять.

Ніколи не підставляй під удар братство.

— Альтаїре, пам'ятай про обачність.
— Гарне слово ти вибрав, щоб замаскувати боягузтво.

Твоя самовпевненість не знає меж. Упокори своє серце, дитино, інакше я власними руками його вирву.

- Чудове вбивство, - видихнув Кадар, - Удача супроводжує твого клинка.
— Не успіх, а майстерність.

Переховуйся у всіх на очах.

Може, Малик мав рацію: існували інші способи прибрати священика з їхнього шляху, не позбавляючи його життя. Але Альтаїр його вбив, бо...
Бо міг.

- Ти ведеш небезпечну гру.
- Запевняю тебе: це не гра.

Але якщо його тіло було поранене, то дух був не зламаний.