Своїх кордонів ніхто не знає. Чужих — тим паче.

Найкращий спосіб обдурити брехуна, — згадав Берен, — сказати йому правду.

Він стояв у мене за спиною, і я почував себе сильним. Тепер я з долею віч-на-віч, і я слабкий.

Про красу вмирання може співати тільки той, панночка, хто жодного разу не бачив, як вмирають інші.

Він перелякано відкинув Сільмарілл — і Камінь до середини ув'язнув у брудному піску. Берен відразу відчув сором.
— Боги, боги, який я дурень. Камінь викриває моє серце - а я відкидаю Камінь замість того, щоб вирвати та відкинути серце.

Біль не стає меншим від того, що його ділять, як шум не стає меншим від того, що його чують.

Вони просто кажуть:« Серце моє — в долоні твоєї»... І він стискає долоню.