Біля брами обителі святої
Стояв той, хто просив
милостині, висохлий, ледь живий
Від гладу, спраги і страждання. Шматок лише хліба він просив,
І погляд являв живу муку,
І хтось камінь поклав
У його простягнуту руку. Так я благав твоєї любові
З сльозами гіркими, з тугою;
Так почуття найкращі мої
Обдурені навіки тобою!

Докладніше