Хтось помирає, а хтось навіть мертвим починає нове життя.

Людина, яка прикидається в той час, як у нього давно з'їхав дах і течуть краплі дощу по звивинах мозку, які давно розгладжені. Чи завжди я була такою?

— Ранок ніколи не починається з тиші. Це може бути третій будильник, який ти завів у надії почути і не перекинути в поспіху цілющу суміш, каву. Дзвінок телефону від людини, яка безнадійно прив'язалася до вашого егоїзму. Плач дитини, яка стала причиною розладу стосунків. Крики подружжя, які з часом перетворилися на в'язнів своїх амбіцій.
— На тебе діє осінь. Це звичайна справа. — Здивовано дивлячись у телефон і одночасно намагаючись, щоб Рима не помітила повідомлення з тривожним повідомленням. - Мені час йти.

— Мене переслідує один собака. Вранці вона  біла, а вночі чорна. Вона  радісна і грайлива зустрічає мене вранці, а вночі вона... — Бажаючи показати себе сильною перед начальством. - Викликає дискомфорт. Навіть не так – до мене завжди липне живність.
- Я розумію тебе. - Оглядаючи місце злочину, витримавши паузу. — Мене переслідує мертвечина, хоч…

Вона була для мене символом душевної близькості двох людей, у чиїх жилах одна кров. Вона  ж перетворилася на символ ненависті.