Правда дивно, що, якщо книжку прочитати кілька разів, вона  стає набагато товшою? Начебто при кожному читанні щось залишається між сторінками. Почуття, думки, звуки, запахи... І коли ти через багато років знову гортаєш книгу, то знаходиш там себе самого - трохи молодше, трохи не такого, як тепер, ніби книга зберегла тебе між сторінок, як засушена квітка - разом знайомого і чужого.

Всі ми брехуни, коли нам є від цього користь.

Тільки книги можуть врятувати, тільки в них можна знайти співчуття, і втіху, і кохання... Книги, нічого не вимагаючи натомість, люблять кожного, хто їх відкриває. Вони ніколи не покидають навіть тих, хто не дбає про них.

Хіба є на світі щось прекрасніше за літери? Чарівні знаки, голоси померлих, будівельні камені чудових світів… І більше: знаки-розрадники, рятівники від самотності. Охоронці таємниць, провісники істини.

Я люблю гуляти ночами. Це мені більше до смаку, світ стає іншим. Пустельний, тихий та таємничий.