Назбирати валізку образок і до певного часу тримати її в шафі - це для будь-якої дівчини свята справа.«Я всім прощаю, але все записую» – такий їхній девіз.
Докладніше
Мене не так уже хвилює, хто кого вбив, як дасть мені щось ця книга чи не дасть. А сюжети я давно першими сторінками вгадую. Під кожною обкладинкою – своя течія надій. Якщо жаба стрибала через дорогу і її переїхало машиною – це реалізм. Якщо перетворилася на царівну і вийшла заміж – фантастика. Якщо потрапила на досліди, але втекла, сходами дострибала до даху і сидить на краю хмарочоса, похмуро дивлячись на місто – трагедія з елементами романтичного бунту.
Докладніше
— Щойно дочекавшись закінчення грози, я сів на реактивний диван і полетів до Леопольда Гроттера.
- Ви полетіли на реактивному дивані?
Чорноморів зніяковів. Втім, не можна сказати, щоб дуже.
— Так, я розумію, що ти хочеш сказати: хтось із учнів, особливо з темних, міг мене побачити і підняти на сміх. Ще б пак: академік, лауреат премії Чарівних Підтяжок, глава легендарного Тібідохса летить на драному дивані з обскубаними курячими крильцями... Дивани, з якого стирчать мідні пружини... Було вже пізно, і мене ніхто не бачив... Та й звідки? Хіба хтось став би виглядати у вікно, почувши лише невеликий гуркіт... М-м... Я майже навіть і не врізався у вітраж Залу Двох Стихій, а якщо скло й обсипалося, то від часу... Все-таки йому було сімсот років...
«Кошмар! А я думала, що вітраж розбило блискавкою! – подумала Медузія.
— Спочатку я хотів скористатися килимом-літаком, але вирушати на килимі в таку вогкість було б триньканням: його погризла б моль. І потім, реактивний диван майже в півтора рази швидший... Ну а про чоботи-скороходи я взагалі не говорю. З тих пір, як їх наврочили, точність приземлення у них майже двадцять верст... О, звичайно, я міг би взяти швабру з пропелером або пилосос, що літає, але ви відмінно знаєте, що вони незручні. Під час довгих перельотів на них затікає спина, а відсутністьбагажника заважає захопити з собою навіть найменший вантаж.
Викладачка нежитезнавства тихенько зітхнула. До дивацтв академіка Сарданапала в Тібідохсі давно вже звикли. Він цілком міг, переплутавши епохи, заявитися на заняття в римській тозі або спалахнути помилково чиюсь вушну сірку, переплутавши її з хімічною сіркою. А що вартий той випадок із гостем із Лисої гори, коли академік занурив його у тримісячний сон, прочитавши йому випадково замість вітальної мови заклинання зимової сплячки ховрахів? Але що не кажи, а все ж таки він був найбільшим чарівником після Древніра.
Докладніше
Людина, прикидаючись, забуває, що маска приростає до шкіри, а потім вростає і в м'ясо. Винятків немає, якою б чужорідною та тимчасовою маска не здавалося б спочатку. Один прикидається слабким і стає слабким. Інший прикидається циніком і стає циніком.
Ніщо не бетонує душу швидше за брехню. Вода набуває форми тієї посудини, в якій знаходиться. А якщо вода замерзає, то посуд лопається — і ось вона готова форма. Потрібно бути дуже обережним із тимчасовим. Воно дуже скоро стає постійним.
Докладніше
У більшості випадків мрії небезпечніші за змій. Чоловік чогось бажає, і сам не розуміє, як буде страшно, якщо він нарешті отримає те, чого він так жадав. Наприклад, один хоче багатства настільки, що це стає його головною пристрастю, і… виявляється у величезному контейнері, наповненому дрібницею по одній копійці. Ось він повзе по ній, захлинається і розуміє, що цілу вічність, сотні та тисячі мільярдів років, навколо нього буде лише ця дрібниця. А хто бажав лише обіймів та пристрастей – отримує їх на мільярди років. Радий би вже й розімкнути їх, але неможливо.
Докладніше
- Купи мені чогось! - Попросила зголодніла Дафна.
Меф здивовано глянув на неї:
— Купувати — дрібно. Купують низькі душі. Я тобі все даруватиму! Ти як не проти?
Дафна обережно погодилася.
— Хочеш я подарую тобі це дерево?... Відтепер воно твоє! Приходь до нього, коли захочеш, і кажи: це моє дерево, мені Мефодій подарував його! Хоча що дерево? Ось зоопарк! Він теж твій, я тобі його подарував! І площа твоя! І так і бути: от та зірка теж! Чого вона  так рано вилізла? Ану погасити! — Меф натхненно забіг уперед і почав обдаровувати Дафну всім, що бачив.
Дафна посміхнулася. Вона вже зрозуміла, що шоколадки їй не дочекатися. І завтра, мабуть, також. Меф був бідний студент і дарувати міг лише зоопарки та зірки.
Докладніше