Наука лише починає розглядати людину як комплексну екосистему. Дослідження в цій галузі поки що на рівні початкової школи, тому найчастіше питань є більше, ніж відповідей.
Губки для миття посуду – це справжній розсадник бруду, тому прилади та посуд на завершення всієї процедури промивання потрібно обов'язково споліскувати проточною водою.
На початку XX століття англієць Ньюпорт Ленглі підрахував кількість нервових клітин у шлунку та кишечнику – їх 100 мільйонів. Більше, ніж у спинному мозку! Тут немає півкуль, але в наявності розгалужена мережа нейронів та допоміжних клітин, де гуляють усілякі імпульси та сигнали. Виникло припущення: чи не можна вважати таке скупчення нервових клітин своєрідним«черевним» мозком? Погана робота шлунка та кишечника викликає депресію, що відомо всім виразникам. Можливо, із усіх внутрішніх органів кишечник найбільше пов'язані з мозком.
Рух – це не лише біг чи здатність кидати спортивний м'яч. Рух – це також міміка, артикуляція чи зміна планів.
Філософські роздуми чи фізичні експерименти залишаються справою мозку. Але наше«я» – це більше, ніж усе перераховане.
У наших кишкових бактерій сумарно є у сто п'ятдесят разів більше генів, ніж у людини. Цей генофонд називається мікробіом.
Шматок стейка може«хитатися на гойдалках» у порожнині шлунка протягом шести годин, перш ніж він остаточно потрапить у тонку кишку. Тому після основного обіду, що складається з м'яса або картоплі фрі, нам часто хочеться чогось солодкого на десерт – наш організм не може чекати так довго, доки підніметься рівень цукру в крові. Десерт є швидким та вірним способом подачі глюкози.
Кишечник як іннервується величезною кількістю нервових волокон, а й, проти іншими структурами тіла, іннервація кишечника має низку особливостей. У порожнині кишечника є великий арсенал різних сигнальних речовин, електроізоляційного матеріалу для нервів, волокон і важелів перемикання. Такою ж різноманітністю інструментів має лише один орган – головний мозок.
Коли в його порожнину надходить грудка їжі, стравохід розширюється і слідом за грудкою знову замикається, за рахунок чого рух може здійснюватися тільки в один бік. Цей процес відбувається автоматично, і навіть стоячи на голові або лежачи на дивані, ми все одно можемо ковтати. Наш торт і в цьому випадку просуватиметься у напрямку шлунка, незважаючи на силу земного тяжіння.
Насправді люди з давніх-давен інтуїтивно знають те, завісу чого поступово відкриває нам наука. Наше самопочуття та емоції взаємопов'язані з процесами, що відбуваються у нас у животі. Згадайте звичні фрази: "Наробити в штани від страху", "Проковтнути образу", "Переварювати отриману інформацію", "Набридло до нудоти". Ну, а якщо ми закохані –«Метелики у животі». Ці відчуття формуються головою та животом – і не лише на рівні приказок, а й за даними лабораторних досліджень.