Жити там, де ми живемо з народження, неприродно: нашим корінням, що розростається, доводиться прокладати собі шлях через купи старих уламків.

Але ж ми вибираємо собі жертви, з якими можемо впоратися, які нам під силу.

Існує правда внутрішня і зовнішня. Наша правда – внутрішня.

Війна — жорстока штука, але не обов'язково жорстокі люди, які її ведуть.

Ми шукаємо уподобань, хоч би якими вони були для нас нещасливими.

Коли ти маленька, всякий сенс великий.

Він кинув палити: йому не хотілося, щоб його поцілунки віддавали тютюном.

Чоловіки не люблять приймати рішення, вони хочуть, щоби Бог  чи жінки приймали рішення за них.

Сказано:«Не позичай і не давай у борг», проте життя — сплутаний клубок сплат і несплат.

Пісні по радіо знаходили для нього новий сенс, якщо він чув їх, коли їхав до неї на побачення. Йому хотілося слухати їх разом з нею, але вони рідко приїжджали в одній машині, і в міру того як того весни тиждень змінював тиждень, пісні немов хрущі, помирали в польоті.