Людей не можна розкладати по поличках, як пошту при сортуванні — повія, домогосподарка, свята. Ми такі неоднозначні. Страхи, бажання, думки та ситуації постійно змінюють нас, ми текучи, як вода.

— Завжди вчи вірші напам'ять, — сказала вона. — Нехай вони проникають у глибину, в кістковий мозок. Як фтор у воді вони зроблять твою душу невразливою для повільного розкладання світу.

Краса її була як лезо дуже гострого ножа.

Самотність - нормальний стан людини. Навчися миритися з ним. Його непомітна дія будує храм твоєї душі.

Сподіваючись знайти того, хто зрозуміє тебе, ти станеш безжалісною від розчарувань.

Не треба приділяти стільки уваги своїй тузі, хотіла я сказати. Туга не гостя. Не треба ставити її улюблену музику, шукати для неї стільці зручніше. Туга - це ворог.

Є тільки одна чеснота - стійкість. Спартанці мали рацію, людина може винести все. Справді нестерпний біль вбиває миттєво.

— Виглядає ідеально, — сказала вона.
Це слово мене лякало. Ідеально - значить, занадто добре, щоб бути насправді.

Помста сліпуче сяяла в неї всередині. Мені було ясно видно її – дорогоцінний камінь, сапфір кольору холодних озер Норвегії.

Їм теж подобалося ліпити мене на свій смак, але я вже знала... Я нерозчинна, як пісок у воді. Скільки завгодно розмішуйте, я завжди ляжу осадом на дно.