Колись він думав, що будинок це те, чим володієш. Але володіння людини схильні до прокляття змін. І лише те, чим не можна володіти, залишилося незмінним і зустріло його привітністю.

Жодна людина не може до кінця зрозуміти іншу, і ніхто не може влаштувати чуже щастя.

Коли грань перейдено, любовний зв'язок стає таким же прозаїчним, як дружба. Полум'я обпалило їх і перекинулося на іншу частину лісу; воно залишило лише почуття відповідальності та самотності.

Людина така обмежена: вона навіть не здатна винайти новий гріх — усе це є й у тварин. І за цей світ Христос помер! Чим більше бачиш навколо себе зла, чим більше чуєш про нього, тим більшою славою сяє ця смерть. Легко віддати життя за добре, за прекрасне — за рідну оселю, за дітей, за цивілізацію, але треба бути Богом, щоб померти за байдужих, за аморальних.

... жінки народ неймовірно практичний: одразу ж будують нові плани на руїнах старих.

Однією з властивостей обману є втрата довіри до інших. Якщо я можу брехати та зраджувати, значить на це здатні й інші.

Коли уважно вдивляєшся в людину, завжди починаєш співчувати їй… така вже властивість образу і подоби Божої… коли помічаєш, які у людини зморшки в куточках очей, лінія рота і як у нього росте волосся, хіба його можна ненавидіти?

Його Париж завжди був невеликий, він полягав у тісному кільці між квартирою, судом, Оперою, Західним вокзалом та двома-трьома ресторанами; ці точки з'єднувалися у його поданні лише найкоротшими прямими лініями. Крок  убік — і він опинявся на невідомій території: під ногами дикими джунглями лежав метрополітен, Комба та окраїнні квартали тяглися, як пустелі.

Покажіть мені щасливу людину, і я покажу вам або самозакоханість, егоїзм і злість, або цілковиту духовну сліпоту.

Невже кохання завжди йде второваною доріжкою? І не тільки фізична близькість — все завжди одне й те саме...