Час ділиться зі смертю за справедливістю: собі все життя, їй всю вічність.
Людина завжди залишається самою собою. Тому що постійно змінюється.
Будь-який існуючий порядок доводиться безперервно наводити.
Люди готові заздрити навіть гарним похороном.
Пес на ланцюзі не заблукає, але й нікуди не приведе.
Час витікає крізь пальці опущених рук.
Смерть полеглих на полі лайки в молодості відчувається тим болючіше, чим довше живуть їхні ровесники.
Неприємності не стоять у черзі — вони входять усі одразу.
На жаль, майбутнє ніколи не приходить – навколо нас завжди сьогодення.
Бачити чужі вади - гідність, розглядати їх - недолік.