Коли я помру, ти прийдеш попрощатися,
Мертвим не можна відмовити.
Для суворої душі та суворого тіла
Не буде ні зла, ні добра…
Ти скажеш, до мене нахилившись несміливо:
Вона була мені сестрою…
Не ви, а я люблю! Не ви — а я багата...
Для вас, як і раніше, залишилося все,
А для мене — весь світ став сповнений аромату,
Заспіло все і зацвіло...
У мою завжди нахмурену душу
Вірвалось життя, пестившись і дражнячи,
І золотом променів своїх вогнистих Забризкала
мене...
І якби я вам розповіла,
Яка там весна,
Я знаю, вам би сумно стало
І шкода себе...
Але я не розповім! Мені соромно перед вами,
Що жити так добре...
Що ви мені стільки щастя дали,
Не розділивши його...
Мені сховатися хочеться від вас сяйво світла,
Мені хочетьсяочі закрити,
І я не знаю, що вам дати за це
І як мені вам дякувати...
Повз, повз ідіть,
Вічні, тонкі нитки —
Сонце мене не обдурить,
Серце мене не затягне…
Вітер розвіяв слова…
Хоче мовчати тиша.
Це настала весна.
І щомиті відбувається диво,
Але тільки зрозуміти його не можна,
Стікають золота іскри звідти,
Як краплі променистого дощу.
Часом майне за важким покровом
Ведуча прямо вгору стежка,
Така світла, як Боже слово,
Але як до неї пройти — не можна впізнати.
І в кожну мить люди святкують приховано
Захоплення помирання та різдва,
І в кожному серці, як у храмі забутому,
Звучить приховано мовлення волхва.
Але раптом забудеш, розучишся слухати,
І знову заступить темрява зорю,
І в цій темряві палахкотять душі,
І тулиться, тремтячи, - вогоньдо вогню.
Ключі потонули в морі -
Від життя, від минулих років...
У морі - вода темна,
В морі - не знайдеш дна.
І нам уже вороття немає. Ми вийшли за межу на мить.
Нам повітря здавалося пекучим -
В цей вечірній час
Хтось забув про нас
І двері замкнув на ключ. Ми, здається, щось чекали,
Когось любили там -
Дзвінко струменіли дні,
Жарок був колір душі...
— Чи не снилося це нам? Забулися слова, назви,
І тіні тіней ковзають... Чи
довго стояти біля стін?
Тут чи там був полон?
Ні згадати, ні знати не можна! Так хибки одягу наші,
Прозорі душа і погляд.
Чи треба шкодувати про те? Від життя
ключі лежать.