Ти неповторна. Люди приїжджають до Парижа, щоб закохатися, ти ж приїхала, щоб отримати ляпас.

Потрібні Парижу гроші, Селяві,

А лицарі йому потрібні тим більше.

Але що таке лицар без кохання?

І що таке лицар без удачі?

Париж.... це пристрасть. Париж це свято, це пісня, це почуття. Але Париж — це і робота, метро. Париж — це блиск і злидні, нетрі. Париж — місто з тисячею осіб.

Якщо тобі пощастило і ти в молодості жив у Парижі, то де б ти не був потім, він до кінця днів твоїх залишиться з тобою, бо Париж — це свято, яке завжди з тобою.

Париж — єдине у світі місто, де можна чудово проводити час, нічим, по суті, не займаючись.

У Парижі всі хочуть бути акторами. Участь глядача нікого не влаштовує.

- Я обожнюю Париж!
— Ти ніколи не був у Парижі.
— Але я знаю, що покохаю його, коли опинюся там.

Ось, що потрібно зробити в перший день в Парижі: повинен йти дощ, не дощ, а справжнісінький сильний дощ. Знайди собі милу супутницю і прокати її на таксі Булонським лісом. Дощ дуже важливий. Під час дощу Париж пахне найкраще. Це запах вологих каштанів.

... Париж. Тут навіть думки народжуються не звично лаконічні, а приправлені легким флером поезії.

Париж - це єдине у світі місто, де не обов'язково бути щасливим.