Сучасна теорія створення світу згідно з Біблією звучить так, ніби її творець сидів і пив цілу ніч.

Чи знайдеться батько, який захотів би мучити свого малюка незаслуженими шлунковими коліками, незаслуженими муками прорізування зубів, а потім свинкою, кіром, скарлатиною та тисячами інших тортур, придуманих для ні в чому не винної маленької істоти? А потім, з юності і до могили, став би мучити його незліченними десятитисячократними карами за будь—яке порушення закону, як навмисне, так і випадкове? З найтоншим сарказмом ми облагороджуємо бога званням батька — і все—таки ми добре знаємо, що, якби нам потрапив у руки батько в його дусі, ми негайно його повісили.

Біблія варта того, щоб займати окрему полицю, причому найголовнішу. Біблія є унікальною.

— Я так звик берегти її, що забував жити так, як там написано.
- Так? І як?
— Робити для інших більше, аніж для себе.

Христос мені загалом подобається, але вся решта каламут у Біблії — не особливо.

«Блаженні ті, що плачуть, — говорив напис під картинкою, — бо вони втішаться».

Блаженні плачуть, бо вони отримають по яйцях, як тільки спробують прийти до тями. Цього немає  в Біблії, а треба було б записати.

Я думав, чому люди, старіючи, все активніше читають Біблію. І тут мене осяяло: адже вони готуються до випускного іспиту.

У жодної науки немає  стільки аргументів, як у вчення Біблії.

Біблія – найважливіший літературний твір, але коли люди вмирають за слова, написані на папері, – це дивно та небезпечно!

Священні писання обов'язково мають ті самі характерні недоліки. Усі вони відрізняються просто зворушливою бідністю фантазії. Це впадає у вічі насамперед. Другий недолік полягає в тому, що кожне без найменшого на те права претендує на оригінальність. Кожне широко запозичує у попередніх без посилання джерело, що, безумовно, є нечесним вчинком. Кожне по черзі привласнює застарілий реквізит попередніх і з простодушною самовпевненістю намагається видати його за найсвіжіше і останнє одкровення, що щойно надійшло з неба.